Abstract:
Стаття присвячена дослідженню проблеми розвитку і впровадження інклюзивної освіти в навчальних закладах України в умовах євроінтеграції. В статті розкрито поняття інклюзивної освіти як комплексного процесу забезпечення рівного доступу до якісної освіти шляхом організації навчання дітей у закладах освіти на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей у навчально-пізнавальної діяльності. Розглядаються головні відмінності традиційного освітнього процесу від інклюзивного.
Інклюзивна освіта в Україні не є новшеством, свій шлях вона розпочала ще до років незалежності. Та сумна статистика свідчить про її недосконалість.
На основі статистичних даних Державної служби статистики виявлено, що на сьогоднішній день показники рівня соціального здоров’я сучасної молоді мають негативну тенденцію. Це перш за все стосується молоді з особливими потребами. Такі діти, як показує практика, після закінчення навчання практично не готові до дорослого самостійного життя та зовсім не соціалізовані у суспільстві. Тому тема інклюзивної освіти в Україні вкрай важлива і актуальна та потребує детального вивчення.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування основних проблем та перспектив розвитку інклюзивної освіти в Україні.
Встановлено, що плідному розвитку інклюзивної освіти в Україні перешкоджає низка чинників: низьке матеріально -технічне оснащення; недостатнє фінансування; брак професійних кадрів; недосконала нормативно-правова база. Та основним фактором, що гальмує розвиток інклюзивного навчання - це нетолерантна громадська позиція щодо людей з особливими потребами та низька культура міжособистісного спілкування батьків з дітьми. Для подолання цієї перешкоди, на нашу думку, треба не тільки готувати дитину з особливими потребами до життя в суспільстві здорових людей, а й суспільство до повноцінного прийняття такої людини, як повноцінного члена цього суспільства.
