Homo Lingualis XVI - XVII століть : сучасні дослідження

Abstract

Лінгвістична наукова парадигма XXI століття набула антропоцентричного спрямування. Особливої актуальності набувають питання реконструкції мовної свідомості (індивідуальної, етнічної, суспільної), вивчення природи мовної особистості давньо- і староукраїнського періоду, конструювання мовної картини світу українця минулих епох із відтворених її фрагментів. Стаття є спробою окреслити широкий спектр проблематики сучасних досліджень історичної мовної особистості. Проаналізовано передумови залучення поняття „мовна особистість” до дослідницького арсеналу історичної лінгвістики. З’ясовано, що текст стає ключовим матеріалом для студій з історичної лінгвоперсонології. У фокусі мовознавців - мова давніх текстів як вияв і результат творчості мовної особистості. Визначено, що перспективним дослідницьким напрямом є лексикографічний напрям лінгвоперсонології; проаналізовано можливості вивчення мови епохи на підставі текстів.