Стилістичний потенціал експресивних засобів у „Щоденниках” О. Гончара

Abstract

У статті розглянуто питання функціонування експресивних маркерів у „Щоденниках” Олеся Гончара. Зроблено акцент, зокрема, на другорядних функціях синтактико-стилістичних маркерів: експресивно-граматичній (сегментувальній), характерологічній, композиційно-зображальній. Актуальність статті полягає у вивченні експресивного синтаксису та синтаксичних маркерів досягнення експресивності тексту, які виконують зазначені функції в „Щоденниках” О. Гончара. За мету в статті поставлено визначення другорядних функцій синтактико-стилістичних маркерів й осмислення ідіостилю письменника. З’ясовано, що експресивно-граматична функція (сегментувальна) уможливлює спрощення сприйняття передавання інформації, додаткове унаочнення, підвищує образність, посилює оцінку та активізацію читача. Синтаксичні конструкції граматично сегментують для додаткової виразності, структуруючи повідомлення й надаючи йому емоційного забарвлення. За допомогою характерологічної функції автор зображує характер, зовнішність, особистісні риси людини, деталізує та підкреслює і зовнішні, і внутрішні її особливості. Характерологічна функція виявляє себе переважно на рівні макросинтаксису. Композиційно-зображальну функцію синтактико-стилістичних маркерів експресивного синтаксису реалізують через специфічне розташування та їхню певну послідовність. В основі синтактико-стилістичних маркерів, які виконують композиційно-зображальну функцію, лежить принцип „синтаксичного паралелізму”. Композиційні повтори письменник використовує для акцентуації найвагомішого, а також для передавання душевних переживань певних персонажів.