Лінгвокультурна компетентність майбутніх фахівців як ключова в сучасному освітньому просторі

Abstract

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню лінгвокультурної компетентності майбутніх фахівців як ключової в сучасному освітньому просторі. Автором було сформульовано сутність ключового поняття «лінгвокультурна компетентність» як ключової передбачає знання історико-культурних, країнознавчих особливостей, етнокультурного фону країни, прояв толерантності, поваги та розуміння соціокультурних особливостей представників інших культур; виявлення соціальної відповідальності стосовно власної поведінки як громадянина української держави. Встановлено, що в умовах міжкультурного спілкування майбутні фахівці повинні не тільки інтерпретувати іншу культуру, а й усвідомлювати себе частиною української культури та бути істинними представниками рідної культури. В основі світосприйняття та світорозуміння кожного народу полягає своя система предметних значень та соціальних стереотипів. Досліджено, що норми, що ґрунтуються на моральному коді, сприяють формуванню цінностей культури у вигляді загальноприйнятих, стандартних зразків поведінки та дій людини в певному соціумі, тобто вони є свого роду еталонами очікуваної поведінки у типізованих ситуаціях і, за умови прийняття їх індивідом, є регулятором його поведінки. Фактично неможливо побачити саму культуру, її вияви помітні тільки в поведінці, діях, судженнях, реакції чи в речовому стилі. Доведено, що лінгвокультурна компетентність майбутніх фахівців як ключової в сучасному освітньому просторі передбачає: знання історично-культурного матеріалу (історично-культурна спадщина, етнокультурне тло); знання лексичних одиниць з національно-культурною семантикою; знання особливостей писемного мовлення; уміння орієнтуватися в полікультурному світі, при цьому виявляти толерантність та повагу до представників інших культур; знання особливостей поведінки співбесідників інших культур та уміння адекватно оцінювати поведінку, ставити самого себе на місце інших; знання мовних особливостей іншого соціокультурного середовища та уміння будувати взаємини з людьми інших соціокультурних сфер та виявляти дипломатичність з метою підтримки діалогу культур.