Концепції реабілітації в контексті системних, інституційних та історичних змін

Abstract

У статті стверджується, що становлення концепцій реабілітації осіб з інвалідністю (у тому числі дітей та молоді) опирається на історичний розвиток та має системне й інституційне підґрунтя. На основі кабінетного аналізу наукових, інформаційно-статистичних та державноустановчих публічний джерел та документів у статті розкриваються різні аспекти процесу становлення біопсихосоціальної моделі у наданні реабілітаційних послуг особам з інвалідністю. Доводиться, що напрацьовані у попередніх реабілітаційних моделях (правова, медична, соціальна) професійні надбання мають бути інтегровані у новому біопсихосоціальному підході на основі їх переосмислення. Це стосується 1) професійних класифікаційних систем, що мають ґрунтуватися на підходах «медицини здоров’я»; 2) принципів застосування профілактичних рівнів, а також сімейно-орієнтованого та клієнтськоорієнтованого підходів; 3) пріоритетності скерованості на процеси відновлення. Врахування історичного, системного та інституційного контексту ствердження біопсихосоціальної моделі реабілітації осіб з інвалідністю розглядається перспективним напрямком подальших досліджень.