Abstract:
У статті визначено соціальну інтеграцію молодої людини з інвалідністю. Автором вказано саме на активність молоді, як на найбільш значущий чинник соціальної інтеграції молоді як вікової і соціальної групи. У дослідженні наголошується, що соціокультурна анімація і як суспільний підхід, і як практична діяльність має на меті посилити активність тих молодих людей, що потребують підтримки та проходять процес становлення. Автором підкреслюється, що це явище слід розглядати з урахуванням таких характеристик, як вік – юність та його психосоціальний статус через той самий вік. Обґрунтовано наступні критерії: характер самоставлення та самосприйняття молодої людини з інвалідністю; ціннісні орієнтації та вмотивованість до змін молодої людини з інвалідністю; суб’єктність молодої людини з інвалідністю; прояв соціальної активності в анімаційній діяльності молодої людини з інвалідністю; ефективність мережі соціальної підтримки молодої людини з інвалідністю. Автором визначено і відповідні показники до кожного критерію, що дозволять оцінити, чи наявна, ефективна і дієва мережа соціальної підтримки молодих людей з інвалідністю, чи задоволений клієнт нею та своїми контактами з оточуючими, а також, у яких видах підтримки чи сферах контактів він відчуває особливу потребу. Закцентована увага на тому, що вивчення молоді з обмеженими можливостями повинно здійснюватися на основі врахування біологічних (міра втрати здоров’я, функціональних обмежень життя), психологічних (соціально-психологічний склад, особистісні обмеження) та соціальних (соціальний статус молоді, соціальні та екологічні обмеження життя) аспектів. Авторська стратегія дослідження базується на побудові системи критеріїв так, щоб охопити найбільш важливі сфери життєдіяльності молодих людей з інвалідністю, а показники максимально конкретизувати, щоб потім можна було чітко простежити їх динаміку.
