Abstract:
У статті визначено особливості уроку в компетентнісній парадигмі сучасного освітнього процесу, роль уроку у формуванні предметної і ключових компетентностей учнів. Схарактеризовано зміну ролі учителя, який в умовах реалізації компетентнінсого підходу стає не лише наставником, інформатором, а й консультантом, координатором. Визначено особливості переформатування класичного уроку, обґрунтовано необхідність уведення таких обов’язкових структурних складників його, як цілевизначення й рефлексія. Цілевизначення – процес, що передбачає визначення цілей усіх суб’єктів освітнього процесу, їх узгодження, а в разі потреби й трансформування цілей учителя в цілі учня, адже узгодження цілей якраз і полягає в тому, що вчитель може навчальні цілі трансформувати в цілі діяльності учнів. Рефлексія сприяє розвиткові таких якостей учня, як самостійність, активність, відповідальність, наполегливість, формуванню вмінь самоаналізу й водночас стимулює до самовдосконалення, сприяє розвиткові вимогливості і самокритичності, навчає формулювати цілі, бачити труднощі, проблеми й шляхи їх розв’язання, прогнозувати результати, висловлювати свої почуття, переживання, усвідомлювати причини їх. Установлено, що урок має спрямувати освітній процес на актуалізацію, розвиток і задоволення психологічних потреб особистості, на системний розвиток різних видів її інтелекту або інтелектуальних здібностей (академічні, практичні, креативні, емоційні, соціальні), на актуалізацію системи її особистісних емоційно-ціннісних ставлень (пізнавального, практичного, творчо-пошукового, етичного, естетичного, міжособистісного) в навчанні.
