Лексика гончарства в українських східнослобожанських говірках

Abstract

У статті здійснено системний опис складу й семантичної структури гончарської лексики в українських східнослобожанських говірках, що важливо для з’ясування шляхів формування лексики давніх ремесел, зокрема гончарства. Проаналізовано тематичну групу лексики гончарства, зокрема представлено варіанти назв реалій, визначено склад, структуру й семантичне наповнення цієї ЛСГ; з’ясовано функційну активність репрезентантів. Оскільки гончарство належить до найдавніших промислів слов’ян, звернення до цієї групи лексики актуальне не лише в плані заповнення інформаційних лакун у досі не вивчених ділянках лексичної системи діалектів, зокрема і східнослобожанських говірок, а й у контексті розв’язання проблеми змінності вербальної сторони традиційної культури на тлі змін, деактуалізації матеріального та акціонального боків того самого фрагмента культури, проблеми взаємозумовленості, детермінізму різних аспектів культури. Доведено, що, незважаючи на архаїзацію, промисел відносно добре зберігся в українських східнослобожанських говірках на рівні мовної свідомості.