Джерела ранньої лексикографії та їхнє значення для сучасного діалектного словникарства

Abstract

У статті проаналізовано реєстр „Словаря живаго народнаго, письменнаго и актового языка русскихъ южанъ Российской и Австро¬Венгерской имперіи” Ф. Піскунова (1882), що містить понад 15 тисяч слів, порівняно зі словником Б. Грінченка (1907 - 1909) та академічним словником української мови (1970 - 1980), а також сучасними діалектними словниками. Дослідження виконано на матеріалі оцінної лексики, яка характеризує людину в різних її проявах: зовнішність, риси характеру, особливості поведінки тощо. Констатовано, що 67% наявних у словнику Ф. Піскунова номенів аналізованої тематичної групи (516 із 769) подано в лексикографічній праці Б. Грінченка, попри те, що останній піддав цей словник гострій критиці й заявив, що не використовував його матеріали у своїй роботі. Спираючись на сучасні діалектні словники, авторка доводить, що подекуди значення слів, подані Ф. Піскуновим, більш достовірні, ніж ті, що їх фіксує Б. Грінченко. Важливість аналізованої лексикографічної праці для сучасної лексикології підтверджує й той факт, що реєстр академічного словника української мови містить 483 слова, наявних у словнику Ф. Піскунова. Супровідні ремарки дозволяють простежити функційну активність цих оцінних номенів. На підставі проаналізованого матеріалу зроблено висновок про важливість джерел лексикографії XIX ст. для діалектологів та істориків української мови.