Джерела вивчення історії східнослов’янських мов у студіях І. І. Срезневського

Abstract

Розвідка містить ґрунтовний аналіз поглядів І. Срезневського на джерела вивчення історії мови. Особливу увагу звернено на те, що відомий мовознавець зробив значний внесок у розробку порушеної проблеми. Виявлено, які твердження І. Срезневського зберегли свою цінність для мовознавства XX ст. - початку XXI ст. Визначено, що вагоме місце з-поміж його досліджень посідає аналіз стародавніх рукописних пам’яток, зокрема літописів. У концепції І. Срезневського виділено три джерела вивчення історії мови: 1) дані сучасної мови в сукупності її говорів; 2) дані споріднених їй мов у сукупності їхніх говорів; 3) матеріал давніх писемних пам’яток. Автори розвідки наголошують на тому, що мовознавці 20 - 60-х рр. XIX ст., зокрема І. Срезневський, не ставили питання про пріоритетність того чи того джерела вивчення мови. Водночас було висунуто низку тверджень, які вказували на потенційні можливості набуття діалектологією повної самостійності. Коло діалектних явищ, які вивчали в історичному аспекті, поступово розширювалося в роботах І. Срезневського. Тому перспективним є подальше поглиблене дослідження поглядів ученого на джерела вивчення історії східнослов’янських мов.