Abstract:
Лексика народнорозмовного вжитку становить значну частину реєстру „Словаря української мови” за редакцією Б. Ерінченка (1907 - 1909). Дослідження слів цієї групи підтвердили, що вони паспортизовані за фольклорними та літературними джерелами. Характерною для лексики народнорозмовного вжитку є територіальна паспортизація (за назвами тогочасних губерній і повітів у царській Росії), що дає змогу встановити зв’язок певного слова з конкретним діалектним середовищем української мови.
У статті розглянуто найчисленніші лексико-семантичні групи розмовних слів: іменників (назви осіб за професією чи родом діяльності; назви частин тіла людини; назви реалій рослинного й тваринного світу; назви предметів побуту та їхніх частин; назви одягу; назви продуктів і речовин, пов’язаних з приготуванням їжі; назви процесів, станів; назви абстрактних понять тощо) та дієслів (на позначення процесів мовлення, руху, часової характеристики дії, емоційного стану людини та її поведінки тощо).
Значна частина лексики, зафіксованої в Словнику 1907 - 1909 рр., включена й до реєстру „Словника української мови” вії томах (1970 - 1980). У статті доведено, що багатство народної лексики Словника 1907 - 1909 рр. зумовило її якнайширше використання під час формування реєстру „Словника української мови” в 11 томах.
Description:
Яремій М.Р. Народнорозмовна лексика в реєстрі „Словаря української мови” за редакцією Б. Грінченка: джерела словникового матеріалу, семантика, паспортизація // Лінгвістика : зб. наук. пр. / За ред. проф. К. Д. Глуховцевої. - Старобільськ : ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2017. – № 2 (37). – С. 33 - 43