dc.description.abstract |
У статті розглянуто семантичну структуру прийменника отъ української мови XVI - XVII ст. Автори тогочасних граматик у своїх працях відносять досліджувану мовну одиницю до класу прийменників та вказують на її широку функціональність і сполучуваність з родовим відмінком. З’ясовано, що прийменник отъ досліджуваного періоду виражав сім смислових відношень: об’єктні, часові, означальні,
просторові, міри і ступеня, способу дії та кількісні. Установлено, що найчастіше прийменник отъ у мові документів ЛСБ виражає різні відтінки об’єктних відношень. Наявність варіантів от/од пояснюємо тим, що в українській мові XVI - XVII ст. відбувалися розвиток і усталення різних фонетичних процесів, зокрема явища асиміляції за дзвінкістю-глухістю. У сучасній українській літературній мові нормативним є прийменник від, а варіант од кваліфікують як синонім зазначеного прийменника. У говірках поряд із від активно функціонують прийменники вид (вит). Форми од (ад) збереглися в поліських та середньонаддніпрянських говірках, а од (уд) - у закарпатських, лемківських, гуцульських говірках. |
uk_UA |