dc.description.abstract |
Позиційна реалізація голосних - одна з визначальних рис фонетичної системи говірок. Етимологічні та *'а в більшості українських говорів, як і в літературній мові, заступає голосний [(,)а]. Однак у багатьох діалектах простежено специфічні позиційно зумовлені його варіації. У статті на матеріалі текстів фольклору та діалектних матеріалів детально проаналізовано варіанти сучасного голосного [’а] в ареалі Західного Полісся. З’ясовано, що одним із чинників, який впливає на регулярність діалектних перезвуків, став наголос. Установлено, що наголошений [’а], який походить з *’а, *§, після передньоязикових (зокрема й шиплячих) замінюють звуки [’е], [і], [и], а на Підляшші навіть дифтонги. Тільки в північній смузі аналізованого ареалу наголошений [’а] переходить у звук [’е] після [й]. Вірогідно, що перезвук [’а] > [’е] сприяв збереженню в західнополіських говірках давнього закінчення в іменниках середнього роду м’якої групи на *-bje (на зразок життє). Проаналізовані з опорою на діалектографічні джерела західнополіські народнопоетичні тексти підтверджують гіпотезу про евристичну цінність фольклорних записів як матеріалу для вивчення особливостей народного мовлення. |
uk_UA |