Запозичення в письменницькому епістолярію кінця XIX - початку XX ст. (на матеріалі листів Б. Грінченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки)

Abstract

У статті проаналізовано запозичення як засіб інтелектуалізації письменницького епістолярію; з’ясовано, що запозичення в листуванні представлено загальнонауковою, загальновживаною книжною, суспільно-політичною й економічною лексикою. Досліджені лексеми- запозичення аксіологічного, ділового, іронічного, чуттєвого, почуттєвого й спонукального характеру в письменницькому епістолярію належать до денотативних лінгвокультурем, які створюють відчутний інтелектуальний фон у змісті листів, є свідченням європейських і загальносвітових тенденцій у розвитку української літературної мови, що знаходять підтвердження в її словниковому фонді. Аналіз визначальних стилістичних рис і культурно-історичних та прагмалінгвальних (конотативних) складників письменницького епістолярію к. XIX - поч. XX ст. засвідчив високий рівень розвитку епістолярного стилю української літературної мови окресленого періоду, зразковість і типовість у плані індивідуальному й узуальному.