dc.description.abstract |
У статті розглянуто семантику концепту воля та мовнообразні способи його реалізації в народних думах. Мета дослідження - з’ясувати семантику концепту воля, засвідченого в текстово-образній системі народних дум. Об’єктом спостереження обрано мову думового епосу, предметом - концепт воля як ядерний складник концептосфери аналізованих творів.
Значущість пошуків, здійснюваних у такому напрямкові, зумовлена тим, що з’ясування семантики концептів дасть змогу осмислити витоки, призначення, естетику творів думового епосу, пізнати їхню
оригінальність як творів героїко-епохальних, а також усвідомити мовнообразний феномен аналізованих фольклорних пам’яток в історії української мови.
Обгрунтовано, що поетична інтерпретація поняття воля
в національному її розумінні виникла як наслідок різноманітних переживань: власне особистих і суспільно-політичних. Концепт воля в думах реалізується в таких поняттях, що в основі своїй мають зв’язок безпосередньо з волею - незалежністю, свободою. Передусім воля пов’язується з поняттями неволя - відсутність волі, невільник - особа, що має відношення до волі (не має її), визволяти - дія, пов’язана із здобуттям волі. Зазначені поняття творять концептосферу иомена воля.
З’ясовано, що концепт воля - як провідний, базовий концепт героїчного епосу, як складник національно-мовної картини світу - реалізується по-різному: як абстрактне найменування (воля, неволя) і як найменування дії (визволяти) та суб’єкта дії (невільник)', названі одиниці формують концептосферу поняттєвої домінанти воля. |
uk_UA |