dc.description.abstract |
Важливими чинниками динаміки українського лексикону XVI - XVII ст. були запозичення й словотворення похідних від питомих та іншомовних основ. В українських писемних пам’ятках XVI - XVII ст. представлені монолінгвальні та гібридні деривативи. Установити час і локалізацію деривації запозичених лексем у багатьох випадках складно, оскільки похідні, зафіксовані в українських пам’ятках, мають точні відповідники в мові-джерелі. В окремих випадках, за умови відчутної різниці в часі фіксації деривативів у мові-джерелі, мові-посередниці та мові-реципієнті, вдається визначити локацію словотворення. Складність визначення мови, де вперше утворений відповідний дериват, уможливлює припущення про його постання одночасно чи в близьку епоху в різних мовах. Українські писемні пам’ятки XVI - XVII ст. засвідчили формування національних словотвірних моделей унаслідок осмислення структури дериваційно однотипних запозичень з інших мов. |
uk_UA |