dc.description.abstract |
В статі розкрито особливості концепції стратегічних комунікацій як моделі досягнення згоди громадянського суспільства та його державних інститутів щодо цінностей, орієнтирів, перспектив історичного розвитку, засад взаємодій в суспільному просторі, а також забезпечення обопільної підтримки та співпраці у відносинах «людина-суспільство», «суспільство
- держава», «держава - держава», «суспільство - армія», «армія - держава» та інших. На методологічних засадах комунікативної філософії, «філософії постіндустріалізму», «критичної концепції суспільства» (Франкфуртської школи та Н. Хомського) висвітлено моральну та політичну амбівалентність суспільних комунікацій та умови засвоєння продуктивних сил стратегічних комунікацій демократичними націями- державами. Авторами наголошується відмінності між стратегічними комунікаціями в розумінні сучасних усталених демократій та пропагандою в практиці як демократичних, так і тоталітарних держав та організацій ХХ-ХХІ століття. Переваги демократичних за духом та способом існування стратегічних комунікацій перед маніпулятивними практиками пропаганди обґрунтовуються в гуманітарно-правових, філософсько-політичних, інформаційно-стратегічних вимірах, а також з точки зору їх довготермінової інструментальної ефективності та перспективності. Значення розвитку стратегічних комунікацій для України автор вбачають в необхідності демократичної модернізації практик забезпечення суспільної згоди як чинника здолання спадку тоталітаризму, перемоги у війні, яка ведеться проти України РФ, готовності давати відповідь на виклики доби глобалізації. |
uk_UA |