Стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів України на засадах фінансової децентралізації

Abstract

Актуальність. У сучасних умовах інтеграції з країнами ЄС нормативно-правова база соціально-економічного розвитку регіонів України доповнюється з позицій сприяння децентралізації органів місцевого самоврядування (далі – ОМС) відповідно до європейських вимог реформування вітчизняної економіки. Основними причинами вдосконалення управління регіонами з урахуванням досвіду розвинених країн світу є: незадовільний рівень фінансового забезпечення регіонів України; неналежне розмежування адміністра- тивно-територіальних повноважень; непродуктивний розподіл та перерозподіл доходів і видатків між державою і регіонами, недосконалість управління процесами формування та використання фінансових ресурсів на місцевому рівні. Все це практично унеможливлює збалансований розвиток як регіонів України, так і територіальних громад – основного на сьогодні суб’єкта соціально-економічного прогресу відповідної території. Мета та завдання. Визначення викликів і загроз стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів на засадах фінансової децентралізації. Результати. У статті наводяться результати теоретичного і практичного дослідження за процесом стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів України на засадах фінансової децентралізації. Визна- чено найбільш значимі проблеми соціально-економічного розвитку України. Розкрито роль державної ре- гіональної політики при розв’язанні цих проблем. Обґрунтовано роль деценталізації як чинника регіонального розвитку. Розкрито суть поняття «децентралізація» та її видів, означено її основну місію. Наведено результати спостережень за процесами фінансової де- централізації органів місцевого самоврядування та територіальних громад. Виявлено позитивні зрушення та загрози щодо стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів на засадах фінансової децентралізації. Висновки. Фінансова децентралізація влади створила нові можливості для розвитку територій через нові підходи до фінансування й управління сферами життєдіяльності громад (освіта та охорона здоров’я), збільшення джерел наповнення місцевих бюджетів, розширення управлінських повноважень ОМС і можливостей щодо державно-приватного та міжмуніципального партнерства, збільшення обсягів під- тримки реалізації проектів соціально-економічного та інфраструктурного розвитку територій. Але дискусійними залишаються питання взаємовідносин між такими рівнями як територіальна громада – район – область – держава, фінансування програм розвитку територій. Не підлягають дослідженню питання економічної самодостатності територіальної громади, які змогли б, за умови раціонального використання ресурсної бази, зміцнити її та покращити фінансовий стан. Отже, розвиток територіальної громади на локальному рівні можливий лише за умови формуванні правильної державної політики та політики органів місцевого самоврядування, побудованій на засадах фінансової децентралізації.