Abstract:
Мета статті – розгляд процесу встановлення відносин між урядом ЗУНР та адміністрацією президента В. Вільсона у момент становлення західноукраїнської держави та аналіз його наслідків.Внаслідок проведеного дослідження, автор дійшов до висновку, що протягом листопада 1918 – лютого 1919 рр. Вашингтон виступив одним з арбітрів у процесі розрішення польсько-українського конфлікту у Східній Галичині, який виник, у тому числі, і у наслідок намагання обох його сторін реалізувати ідею створення незалежної держави, користуючись проголошеним США принципом „права націй на самовизначення”. І Польща і ЗУНР, претендуючи на контроль над регіоном, активно включилися у міжнародну боротьбу, зокрема апелювали до Білого Дому, домагаючись визнання своїх претензій легітимними. Досить результативною ця діяльність виявилася для ЗУНР. Завдяки постійним зверненням про допомогу до адміністрації Вільсона, заяви про те, що проголошення української держави є реалізацією принципу самовизначення націй, західноукраїнський уряд добився того, що його інтереси більше не ігнорувалися, незважаючи на те, що Вашингтон схилявся до підтримки Польщі.
