Abstract:
У статті розкрито перші спроби усвідомлення громадянської
війни як суспільно-політичного явища. Проблему боротьби за владу,
зокрема і збройними засобами, розглядали представники суспільно-
політичної думки ще за часів виникнення ранньокласових суспільств і
держав. Твори мислителів Стародавнього світу відображають перші
спроби усвідомлення такого суспільно-політичного явища, як внутрішня
війна, водночас громадянські війни так і не стали об’єктом наукової
категоризації. Так, представники політичної думки часів Стародавнього
Риму здебільшого застосовували метод алюзії як підхід до опису подій
внутрішньої збройної боротьби. І, відповідно, мислителі не надають
характеристику, не виокремлюють специфічні риси тих подій, які, на
їхню думку, є досить відомими для широкого кола сучасників.
Мислителі розглядали громадянську війну передусім як
внутрішні міжусобиці; досить часто немає прямої вказівки саме на
громадянську війну і загалом відсутній поділ на зовнішню і внутрішню
війни. Останнє чітко простежується в політичній думці Давньої Індії, де,
як і в усіх ранньокласових суспільствах, у політичній свідомості чільне
місце посідали міфи про божественне, надприродне походження
суспільних порядків, пріоритетні позиції посідав принцип гуманності.
Аналіз праць мислителів Стародавнього світу доводить, що
останні не надають характеристику громадянській війні, не
виокремлюють специфічні риси тих подій, які, на їхню думку, є досить
відомими для широкого кола сучасників. Доведено, що історико - політична спадщина цього періоду здобула перші теоретичні уявлення
про причини, наслідки, перебіг та запобігання громадянській війні як міжусобиці, боротьби за владу між громадянами однієї держави.
Мислителі засуджують громадянські війни як найвище зло для держави і
народу.
