Abstract:
У статті розглянуто проблему полікультурної освіти у філософському, соціальному, психологічному, педагогічному контекстах. На основі аналізу зарубіжних та вітчизняних наукових праць визначено її як загальну парадигму, що теоретично відображає реальні процеси сучасного культурно-освітнього життя, зокрема прагнення різних культур до зближення і до взаємного вивчення, сприяє розвитку терпимості і культурного плюралізму. Методологічною основою полікультурної освіти є філософські вчення про побудову відкритого суспільства, взаємозв’язок,
взаємозалежність, взаємодію культур (діалог культур), плюралізм культур
та принципи рівності культур і багатокультурності, культурного релятивізму, взаємозв’язку національного й загальнолюдського. Запровадження полікультурної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах дозволить підготувати фахівців, зокрема соціально-педагогічної сфери, зі сформованою світоглядною позицією; позитивним ставленням до представників інших етносів, релігій, культур; духовною гнучкістю; здатністю до міжкультурної комунікації на засадах толерантності.