Abstract:
У статті розкрита проблема різних вимірів мовної варіативності, а
також чинники виникнення територіальних і соціальних варіантів мови.
Було з’ясовано, що варіативність у лінгвістиці тлумачиться як загальна
соціальна властивість і спосіб існування мовної системи та мовної норми.
Особливо очевидною варіативність є на лексичному рівні, який
найбільше відкритий до нових запозичень.
У результаті аналізу сучасних мовознавчих джерел було
встановлено, що кожна мова може бути розглянута у горизонтальній та
вертикальній площинах. Горизонтальне членування пояснюється
наявністю в мові територіальної варіативності (територіальних діалектів,
наріч та говірок), а вертикальне зумовлене існуванням у суспільстві
окремих груп, які використовують той чи інший соціолект. Унаслідок
того, що мову прийнято розглядати як сукупність її різновидів із
урахуванням територіальної, соціальної та інших типів стратифікації,
варіативність продовжує бути надзвичайно важливим мовним явищем,
відкритим для подальшого вивчення.
