До питання про явище А < Е (*Е, *Ь) у волинсько-поліських говірках

Abstract

У статті розглянуто явище переходу е (*е, *ь) > а в західнополіських говірках північного та волинських, наддністрянських, надсянських, покутсько-буковинських та гуцульських говірках південно-західного наріч української мови; проаналізовано погляди дослідників на походження та специфіку цього явища. З’ясовано, що донедавна перехід е (*е, *ь) > а становив цілісний ареал у говірках південно-західної частини західнополіського говору північного наріччя і говорах південно-західного наріччя. На півночі Волинського Полісся й у суміжних регіонах Берестейщини явище е (*е, *ь) > а виникло внаслідок переселення людності з півдня Волині. Як у волинсько-поліських, так і в говірках південно-західного наріччя перехід е (*е, *ь) > а має однакову генетичну основу, оскільки можливий в одних і тих же фонетичних умовах (у наголошеному, рідше ненаголошеному складі, після твердих приголосних), проте в різних регіонах західноукраїнського ареалу має дещо відмінне акустичне вираження (вияви [ɛ] (середньо-обнижене підняття), [еа] (середньо-низьке підняття) на Гуцульщині та Покутті; [а] на півдні Волині та в суміжних говірках). Така диференціація зумовлена різними етапами одного й того ж процесу – загальної тенденції до пониження артикуляції [е] в напрямку до [а] через стадію [æ] (е > æ > а). Пониження артикуляції е >а пов’язане з переходом и > е, яке в говірках північного та південно-західного наріч має те саме фонологічне підґрунтя. Оскільки лише на півдні Волині цей процес дав чітке [а], припускаємо, що саме названа місцевість була ядром розвитку переходу е > а. Зміна е (*е, *ь) > а відбулася не пізніше XVI – XVII ст., що підтверджено фактами історичної діалектології.