Лікувальна фізична культура як профілактика та терапія захворювань нервової та серцево-судинної системи серед студентів

Abstract

У статті розкрита проблема недосконалого вивчення захворювань серцево-судинної та нервової системи серед молодих людей та студентів. Сучасна література містить мало прикладів розгляду цих питань. А статистичних даних, які роблять більш ефективними міри з профілактики захворювань, зовсім недостатньо. Недостатня увага до такої проблеми можуть вилитися у різке підвищення рівня захворюваності серед молодого покоління. Це може призвести до несприятливих змін рівня та тривалості життя в Україні у цілому вже через 15-20 років. Розглянута розповсюдженість захворювань, що дозволяє орієнтувати профілактику та терапію у конкретно визначених проблемах, тому що на даний момент, у існуючій літературі з цієї тематики недостатньо освітлена закономірність виявлення конкретних типів захворювань. Такий підхід у подальшому може сприяти у боротьбі з цими захворюваннями. Також, це дає можливість отримати результати, необхідні для набору статистики, побудови таблиць залежності частоти виявлення тієї чи іншої патології у залежності від віку людини, регіону проживання, способу життя, місця роботи та ін. Запропоновано лікувальну фізичну культуру, як метод профілактики та терапії захворювань серцево-судинної та нервової системи. Описані у визнаній світовою науковою спільнотою літературі методики є безпечні для здоров’я, відносно прості у виконанні та ефективні. Також, такі комплекси вправ, як правило, сприятливо впливають на інші органи та системи організму. Визначені конкретні дії, спрямовані на мінімізацію впливу захворювання на життя та навчання студента. Це необхідно для того, щоб організм людини у юному віці розвивався правильно, та всі його системи у комплексі працювали злагоджено, не підводячи одна одну. Така робота організму у молодості є запорукою міцного здоров’я та довгого життя у майбутньому. Розглянуто комплекс вправ, рекомендованих для щоденного виконання визнаними спеціалістами. Такі вправи давно та успішно використовуються у терапії та профілактиці захворювань серцево- судинної та нервової системи. Вони добре показали себе з точки зору практичності та ефективності. Регулярна фізична активність підвищує фізичну працездатність або тренованість – «спроможність здійснювати фізичні дії, не відчуваючи втоми, і можливість підтримання такої спроможності протягом життя». Фізична тренованість є об'єктивним показником регулярної фізичної активності. Дослідження свідчать, що фізична активність істотно залежить від функціональних можливостей індивіда, рівня його фізичного виховання, побутових, природних умов, способу життя і виду занять.