Abstract:
У статті на основі дослідження фізичної та функціональної підготовки висококваліфікованих хокеїсток й тестування основних параметрів тренувальної діяльності розкрито взаємозв’язок цих важливих розділів підготовки. Метою фізичної підготовки у річному циклі підготовки висококваліфікованих хокеїсток є найвищий розвиток рухового потенціалу з урахуванням вимог змагальної діяльності. Функціональна та фізична підготовленість – дві взаємопов’язані та взаємопідпорядковані сторони спортивної кондиції висококваліфікованих спортсменок у хокеї на траві. Функціональна підготовленість є тою основою, яка може або стимулювати або лімітувати розвиток фізичних якостей. Сучасний аналіз змагальної діяльності у хокеї на траві дозволяє зробити висновок про значне зростання показників активності гри, щільності техніко-тактичних дій гравців (кількості дій в одиницю часу), що є свідченням підвищення функціональних можливостей та відповідно рівня фізичної підготовленості хокеїсток. У сучасній теорії і практиці хокею на траві проблема фізичної підготовки залишається недостатньо розробленою, що підтверджується відсутністю науково обґрунтованих рекомендацій щодо побудови і контролю процесу фізичної підготовки, динаміки розвитку фізичних якостей на різних етапах річного тренувального циклу та відповідного застосування спеціальних засобів і методів. Застосоване співвідношення спрямованості та величини навантажень в цілому сприяло підвищенню рівня фізичної підготовленості хокеїсток, що в кінцевому рахунку дозволило показати високий спортивний результат. Однак дані, отримані у процесі педагогічного тестування свідчать про те, що у хокеїсток ще є резерви для підвищення рівня розвитку необхідних фізичних якостей, які лімітують їх змагальну майстерність (за результатами оцінювання виконання тестових вправ). Дані педагогічного контролю за рівнем фізичної підготовленості розкривають низку проблем, які вимагають, мабуть, не тільки теоретичного аналізу, але й експериментальної перевірки. Проведення кореляційного аналізу між показниками фізичної та функціональної підготовленості хокеїсток дозволило визначити найбільш значущі якості для гравців різного ігрового амплуа. Таким чином, виявлені зміни у рівні фізичної підготовленості хокеїсток на траві різних ігрових амплуа упродовж річного тренувального циклу мають стати передумовою для розробки тренувальних програм з фізичної підготовки, в яких максимально були б ураховані та використані індивідуальні можливості кожного гравця, із забезпеченням формування якостей відповідних до вимог ігрового амплуа. Основна мета таких програм – оптимізація структури підготовленості гравців.
