Музична буденність як умова саморуху еволюції сучасної культури

Abstract

У даній статті розглядається взаємодія музичної буденності й сучасної культури. Для розкриття сутнісних рис культури застосовано антропологічний підхід, який основою культури визначає антропоцентричність, тобто розглядає культуру як єдино можливий засіб існування й історичного розвитку людини, що дозволяє значно розширити простір культурних явищ. На основі цього підходу до культури та аналізу мовних засобів масової музики, де використовуються досягнення професійного музичного мистецтва минулих епох, визначається, що музична буденність, у сукупності своїх артефактів і свідомості, що їх сприймає, забезпечує зберігання, трансляцію і актуалізацію, нехай і в «зниженому» вигляді, культурних цінностей, що й дозволяє інтерпретувати її як умову саморуху еволюції сучасної культури.