Назви конкретних фізичних дій у діалектному дискурсі українських східнослобожанських говірок

Abstract

У статті описано назви дій, виконуваних під час будівництва житлових і нежитлових споруд, які зафіксовані в діалектних текстах- спогадах у східнослобожанських говірках. Автор доводить, що, описуючи дії, респонденти оперують здебільшого загальновживаними лексемами, які засвідчені багатьма нормативними словника української мови. Відступи від літературної мови спостережено під час називання самого процесу зведення хати (сторопіти хату, лупити хату) та обмазування хати (ул ’ліпл ’ати, обл ’іпл ’увати хату). Більшість аналізованих дієслів уживана в багатьох ареалах України. Ті з них, що називають загальну дію (будувати, строїти, ставити, класти, мурувати, закладати, лити), ужиті в тексті з іменниками в родовому відмінку і мають здебільшого лівобічну валентність (хату, хижу, стіни). Таку ж валентність у діалектних текстах мають дієслова мазати (хату), вліпляти (стіни), обліпляти (школу), накладати (горище). При них можуть використовувати іменники в орудному відмінку, проте вони в тексті здебільшого опущені: мазати хату (глиною). Діалектні тексти, записані в різних ареалах України, засвідчують спільність культурних традицій, яких дотримувалися наші предки під час будівництва житлових та нежитлових приміщень, які пов’язані зі звичаями обирати місце для зведення житла, класти на підвалини центрального кута хати гроші, пшеницю, кусочок кожуха тощо. Це свідчить і про давність таких традицій, і про їхню неперервність, і про зв’язок культурних надбань слобожан передусім з традиціями жителів Середньої Наддніпрянщини, а також інших регіонів.