Із спостережень над словотворенням іменників в українських південнобессарабських говірках

Abstract

У статті розглянуто основні основні ареально ревелантні,генетично евристичні та динамічні явища словотворення іменників в українських південнобессарабських говірках, які побутують в унікальному полілінгвальному і полі діалектному середовищі – подекуди понад двісті років у контакті з переважно новожитніми говірками діалектів різносистемних мов (румунської, російської, болгарської, албанської, гагаузької, циганської). Описані явища виявленні автором на підставі спостереження над діалектним мовленням, а також на основі відповідей на спеціально укладену ним програму. Дериваційні ознаки іменника загалом загалом підтверджують класифікацію українських говірок регіону, встановлену в результаті аналізу морфологічного рівня, де визначено говірки моно генні та полігенні. На тлі домінування в ареалі південнобассарабського мішаного діалектного типу серед моногенних розрізненні говірки з основою південнобессарабською (буковинсько-подільською), середньо наддніпрянською, східнополіською, слобожанською, західнополіською, закарпатською. Окремі словотвірні риси увиразнюють протиставлення ново житніх південнобессарабських українських говірок основної і новішої інформації.