Abstract:
У статті розглянуто походження і подано семантику присвійного займенника свой (своя, своє, свои) на матеріалі українських письменних пам’яток XVI – XVII століть. Простежено особливості парадигми відмінювання цього займенника. Із текстів XVI – XVII століть взято лексикалізовані словосполучення із цим займенником і проаналізовано їх значення . Досліджено синтаксичну роль займенника свой (своя, своє, свои) і його варіанти в сучасних діалектах української мови.
Підсумовуючи можна сказати, що семантика займенника свой (своя, своє, свои) є добре представлено вже в українській мові XVI – XVII століть (реалізує десять значень). Парадигма відмінювання цього займенника характеризується повними парадигмами відмінювання за родами і числами. Займенник свой (своя, своє, свои) входив до складу багатьох лексикалізованих словосполучень. У реченні він виконував синтаксичні ролі означення, присудка і обставини.
Перспективним вважаємо подальше вивчення особливостей семантики і граматики займенника на основі писемних пам’яток XVI – XVII століть.
Description:
Шпить О. Б. Присвійний займенник свой в українській мові XVI – XVII століть: семантика і граматика / О. Б.Шпить // Лінгвістика : зб. наук. пр. / За ред. проф. К. Д. Глуховцевої. - Старобільськ : ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2016. - № 2 (35). - С.47-57