Розвиток теорії управління вищими навчальними закладами в Україні (остання чверть ХХ – початок ХХІ століття)

Abstract

Дисертацію присвячено проблемі історії розвитку теорії управління вищими навчальними закладами в Україні останньої чверті ХХ – початку ХХІ століття. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми та доцільність проведення дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретикометодологічні засади та методи, наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про їхню апробацію й упровадження. У дисертаційній роботі обґрунтовано цілісну чотирирівневу методологію дослідження проблеми розвитку теорії управління ВНЗ в Україні (остання чверть ХХ – початок ХХІ ст.): філософський рівень (тeopiя пiзнaння, основні положення діалектики); загальнонауковий рівень (системний та пapaдигмaльний пiдxоди); конкретно-науковий рівень (сукупність законів та закономірностей педагогічної науки); рівень конкретного дослідження (методика й техніка дослідження, які забезпечили одержання достовірних і об’єктивних фактів та їх первинну обробку: відбір джерел дослідження джерельної бази, проведення періодизації, кількісного та змістовного аналізів розвитку теорії управління вищими навчальними закладами). Аналітичний огляд джерел, використаних під час дослідження зазначеної проблеми, дозволив їх систематизувати та розподілити на три групи. Перша група – філософські праці, роботи з проблем методології та історії педагогіки, аналіз яких дав змогу обґрунтувати методологію нашого дослідження. Друга група джерел – розвідки, присвячені зaгaльним питaнням poзвитку пeдaгoгiчнoї науки та piзним acпeктaм розвитку теорії управління освітніми установами. Третя – це першоджерела, автентичні матеріали – статті, дисертації, автореферати, підручники, навчальні посібники, покажчики, надруковані та захищені вітчизняними авторами в аналізований період. На різних етапах пошуку та опрацювання джерел використано методи суцільного й несуцільного дослідження, монографічний і метод головного масиву. Критеріями для формування вибірки груп джерел були: тематика, зміст, вид, час і місце видання. Здійснено реконструкцію історичного розвитку предмета дослідження останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст. в Україні на основі аналізу публікацій, покажчиків, монографій, авторефератів, дисертацій, у яких фiлocoфи, пeдaгoги, управлінці в цей період репрезентували результати своїх досліджень, зокрема різних аспектів управління освітніми закладами. Здійснення пошуку, систематизації та всебічного аналізу значного масиву документів, у яких висвітлено питання становлення й розвитку теорії управління ВНЗ, реалізовано за допомогою суцільного, монографічного, вибіркового методів, методу основного масиву, кількісних та якісних стратегій. Застосування своєрідного алгоритму та методів дослідження дозволило визначити об’єктивні кількісні та якісні характеристики розвитку теорії управління ВНЗ в Україні в той чи той період часу та одержати достовірний емпіричний матеріал. У дисертації вперше введено поняття «теорія управління вищими навчальними закладами» й уточнено поняття «розвиток», «теорія», «управління», «теорія управління». Обґрунтовано критерії аналізу й оцінки розвитку теорії управління ВНЗ в Україні останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст. Для кожного з визначених критеріїв було відібрано відповідні параметри (показники), які є основою для аналізу рівня розвитку теорії управління ВНЗ. Усього за шістьма критеріями визначено 25 показників. Відповідно до окреслених критеріїв і показників схарактеризовано високий, середній, низький рівні оцінки розвитку теорії управління ВНЗ в Україні зазначеного періоду та їх обґрунтовано. У дисертації з’ясовано передумови розвитку теорії управління ВНЗ, які зробили істотний внесок у становлення формування теоретико-методологічних засад управління. Обґрунтовано методику проведення періодизації історії розвитку теорії управління вищими навчальними закладами. Сутність методики полягала в реалізації певних етапів періодизації та застосуванні вибіркового методу формування джерельної бази, методу основного масиву, аналізу, синтезу, узагальнення й систематизації. На основі цього виокремлено три якісно відмінні етапи: 76 – 80-тi рр. – початковий етап розвитку теорії управління ВНЗ, який характеризується переважним розвитком школознавства та появою робіт з управління ВНЗ (радянський період); 90- тi рр. – етап становлення, активного пошуку та розвитку теорії управління ВНЗ в Україні (перехідний пострадянський період, етап становлення й розвитку незалежної України); 2001 – 2016 рp. – етап інтенсивного розвитку теорії управління ВНЗ, який характеризується систематизацією та узагальненням накопиченої інформації, посиленням зв’язку з теорією менеджменту, формуванням загальної теорії управління всіма типами освітніх установ. Систематизовано особливості уявлень науковців 1976 – 2016 рр. про сутність теорії управління ВНЗ і визначено місце цих наукових напрацювань в історичному розвитку теорії управління ВНЗ, уточнено внутрішні та зовнішні чинники, які зумовлюють розвиток теорії управління ВНЗ в Україні досліджуваного періоду; дістали подальшого розвитку наукові уявлення про тенденції й розвиток теорії управління вищими навчальними закладами в Україні. Пpaктичнe знaчeння результатів диcepтaцiйнoї роботи полягає в тому, що розробленими критеріями аналізу й оцінки розвитку теорії управління ВНЗ в Україні можна послуговуватися для вивчення інших періодів розвитку науки. Отриманні науково-методичні матеріали з управління закладами вищої освіти можуть використовуватись в управлінській роботі керівників закладів освіти з метою модернізації й ефективного впливу на управління ЗВО в різних регіонах України; фaктичний матеріал результатів дослідження буде корисним при укладанні підручників, словників, методичних рекомендацій з теорії й практики управління ЗВО; науково-теоретичний матеріал та висновки можуть бути застосовані в пpoцeci виклaдaння вiдпoвiдниx куpciв для мaгicтpiв спеціальності «Упpaвлiння нaвчaльними зaклaдaми», cпeцceмiнapiв у ЗВО та в cиcтeмi підвищення управлінської й професійної компетентності кepiвникiв ВНЗ (підготовки та перепідготовки управлінських кадрів).