Учительські семінарії в Тернопільському воєводстві у перші повоєнні роки (на основі матеріалів часопису «Dziennik Urzędowy dla Kuratorium okręgu szkolnego Lwowskiego»)

Abstract

У статті досліджено функціонування учительських семінарій Тернопільського воєводства у перші повоєнні роки (1921–1924) на основі матеріалів офіційного видання «Dziennik Urzędowy dla Kuratorium Okręgu Szkolnego Lwowskiego». Проаналізовано особливості відбудови системи педагогічної освіти в умовах соціально-економічної кризи та адміністративної реорганізації освітнього простору Східної Галичини після Першої світової війни та польсько-українського конфлікту. Встановлено, що учительські семінарії стали ключовими інституціями підготовки педагогічних кадрів для початкових шкіл, виконуючи водночас освітню, соціальну та державотворчу функції. Розкрито роль Кураторії Львівського шкільного округу в централізації управління навчальними закладами, регламентації кадрової політики, впровадженні нових навчальних планів та організації навчального процесу. Охарактеризовано мережу державних і приватних учительських семінарій регіону, зокрема в Тернополі, Бродах, Чорткові, Бережанах і Бучачі, а також визначено їх місце у структурі освітньої системи воєводства. Особливу увагу приділено аналізу умов вступу до семінарій, змісту навчальних програм, переходу до п’ятирічного терміну навчання, організації іспитів зрілості та функціонуванню шкіл вправ як баз практичної підготовки майбутніх учителів. Висвітлено механізми державної підтримки студентів, зокрема систему стипендій і соціальних пільг, а також практику обов’язкового відпрацювання випускників у публічних школах. З’ясовано, що попри значні матеріальні труднощі, нестачу кваліфікованих кадрів і тимчасовий характер частини педагогічного персоналу, учительські семінарії забезпечували стабільне функціонування системи підготовки вчителів. Доведено, що їх діяльність сприяла поступовій нормалізації освітнього процесу та інтеграції регіону до загальнодержавної освітньої моделі міжвоєнної Польщі.