Abstract:
У статті теоретично обґрунтовано інтеграцію клієнт-центрованого і партисипативного підходів у соціально-правовий супровід жінок у ситуаціях домашнього насильства. Мета дослідження полягає в уточненні змісту такого супроводу, розмежуванні функціонального призначення зазначених підходів, визначенні етапів, критеріїв якості та професійних компетентностей фахівця. Застосовано аналіз і синтез наукових джерел, нормативно-правових актів та міжнародних рекомендацій, порівняння клієнт-центрованого, партисипативного, правозахисного і травмоінформованого підходів, змістове узагальнення практик ведення випадку та теоретичне моделювання. Соціально-правовий супровід визначено як узгоджений процес професійної взаємодії, що поєднує оцінювання ризиків, потреб і ресурсів, спільне планування, соціальне консультування, правову навігацію, перенаправлення, представництво інтересів, міжвідомчу координацію та моніторинг безпеки. Обґрунтовано, що клієнт-центрованість визначає ціннісну й комунікативну позицію фахівця, засновану на повазі до досвіду, гідності, вибору і темпу змін жінки, тоді як партисипативність забезпечує її реальний вплив на оцінювання, цілепокладання, вибір способів захисту та перегляд рішень. Запропоновано шестистадійну модель супроводу: безпечний контакт і стабілізація; спільне оцінювання; погодження індивідуального плану; реалізація соціальних і правових дій; моніторинг і коригування; завершення з можливістю повторного звернення. Розмежовано процесуальні й результативні критерії якості. Систематизовано ціннісно-етичну, ризик-оцінювальну, комунікативно-фасилітаційну, правонавігаційну, кейс-менеджерську, міжвідомчо-координаційну, інформаційно-безпекову та рефлексивно-супервізійну компетентності.
