Домашнє насильство щодо жінок: нормативно-правові засади соціальної підтримки

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз нормативно-правових засад соціальної підтримки жінок, які постраждали від домашнього насильства. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення дієвості механізмів захисту, соціальної допомоги та підтримки постраждалих в умовах воєнного стану, соціально-економічної нестабільності, вимушеного переміщення населення та посилення соціальної уразливості. Метою дослідження є аналіз нормативно-правових засад і механізмів соціальної підтримки жінок, які постраждали від домашнього насильства. Використано методи аналізу й синтезу, нормативно-правового та структурно-функціонального аналізу, систематизації й теоретичного узагальнення. Соціальну підтримку жінок, які постраждали від домашнього насильства, обґрунтовано як інтегровану систему цілеспрямованих заходів, соціальної допомоги, послуг і механізмів міжсекторальної взаємодії, спрямованих на забезпечення прав і безпеки постраждалої, задоволення її актуальних потреб, мінімізацію та подолання наслідків насильства, відновлення особистісної й соціальної суб’єктності, зміцнення ресурсного потенціалу та створення передумов для соціальної автономії й самостійної безпечної життєдіяльності. Виокремлено три взаємопов’язані рівні нормативно-правового забезпечення соціальної підтримки: міжнародно-правовий, національно-законодавчий та організаційно-процедурний. На основі структурно-функціонального аналізу систематизовано інформаційно-консультативний, захисно-безпековий, соціально-сервісний, міжвідомчо-координаційний та відновлювально-реінтеграційний механізми її реалізації. Установлено, що їх функціональна взаємодія забезпечує безперервність соціальної допомоги та підтримки – від первинного реагування й забезпечення безпеки до комплексного супроводу, відновлення особистісних і соціальних ресурсів та соціальної автономії постраждалої. Зроблено висновок, що результативність нормативно-правового забезпечення соціальної підтримки визначається не лише повнотою законодавчого регулювання, а й ефективністю практичної реалізації закріплених прав і гарантій. Ключового значення набувають доступність, своєчасність, комплексність і безперервність соціальної допомоги та підтримки, ефективність міжвідомчої взаємодії, узгодженість функціональних механізмів та орієнтація допомоги на права, безпеку й індивідуальні потреби постраждалої жінки.