Abstract:
У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти адвокації соціальних проблем національних меншин у системі соціальної роботи. Визначено роль управлінських механізмів у забезпеченні захисту їхніх прав та інтересів, а також окреслено напрями підвищення ефективності адвокаційної діяльності. Обґрунтовано, що адвокація є важливим інструментом соціальної роботи, спрямованим на представництво інтересів, захист прав і розширення можливостей національних меншин. Результативність соціальної адвокації значною мірою залежить від якості управління, міжвідомчої взаємодії, партнерства з інститутами громадянського суспільства та активної участі представників національних спільнот у процесах ухвалення рішень. Проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення захисту прав національних меншин в Україні. Установлено, що, попри вдосконалення законодавчої бази, актуальними залишаються питання розвитку інституційної спроможності органів влади, удосконалення механізмів координації та практичної реалізації соціальної політики. Аналіз наукових підходів засвідчив достатній рівень дослідження транскультурних аспектів соціальної роботи й адвокації, водночас недостатньо розробленими залишаються методики оцінювання ефективності адвокаційної діяльності. Визначено перспективні напрями дослідження, серед яких – зміцнення міжсекторального партнерства, упровадження партисипативного управління, систематичний моніторинг потреб національних меншин, удосконалення професійної підготовки соціальних працівників, активізація участі громадських організацій, вивчення міжнародного досвіду та використання цифрових інструментів адвокації.
