Abstract:
У статті обґрунтовано сутність соціально-педагогічних технологій профілактики соціальних ризиків підлітків у закладах загальної середньої освіти. Визначено актуальність проблеми в умовах соціальних трансформацій, воєнного стану та діджиталізації, що посилюють прояви ризикованої поведінки, ускладнюють процес соціалізації та адаптації підлітків. Розкрито зміст поняття «соціальні ризики» та окреслено їх основні прояви у поведінковій, комунікативній, емоційно-вольовій та інформаційній сферах. Проаналізовано вплив сімейного, освітнього, цифрового середовищ та однолітків на формування ризикованих моделей поведінки. Уточнено підходи до організації профілактичної діяльності, зокрема розглянуто її рівні (первинний, вторинний, третинний), принципи та міждисциплінарний характер взаємодії фахівців. Окрему увагу приділено змісту та структурі соціально-педагогічних технологій, які розглядаються як цілісна система послідовних дій, спрямованих на досягнення прогнозованого результату. Визначено їх основні компоненти: діагностичний, проєктувальний, діяльнісний і рефлексивно-оцінювальний. Охарактеризовано етапи реалізації технологій та обґрунтовано їх відмінність від традиційних форм роботи завдяки чіткій логіці, керованості та можливості корекції. Систематизовано основні групи технологій профілактики, зокрема технології формування соціальних навичок, розвитку саморегуляції, організації групової роботи та соціально-педагогічного супроводу. Показано значення інтерактивних і цифрових інструментів у профілактичній діяльності. Визначено умови ефективного застосування соціально-педагогічних технологій, серед яких – створення безпечного освітнього середовища, узгоджена взаємодія учасників освітнього процесу, урахування індивідуальних особливостей підлітків, професійна підготовленість фахівців та інтеграція профілактичної роботи в освітнійбпроцес. Доведено, що технологічний підхід забезпечує послідовність, цілісність і результативність профілактичної діяльності.
