Abstract:
У статті теоретично обґрунтовано соціально-виховний потенціал Пласту у формуванні оборонної свідомості сучасної української молоді. Актуальність дослідження зумовлена потребою педагогічного осмислення нормативно закріпленого поняття «оборонна свідомість» та визначення дієвих середовищ його формування в умовах російсько-української війни. Мета статті полягає в уточненні змісту цього поняття, визначенні його структури та розкритті механізмів впливу пластової виховної системи на громадянське становлення особистості. Використано аналіз і синтез наукових праць, нормативно-правових актів та офіційних матеріалів Пласту, порівняння, узагальнення, історико-педагогічний і структурно-функціональний аналіз. Оборонну свідомість запропоновано розуміти як інтегровану якість особистості, що поєднує усвідомлення цінності української державності, розуміння безпекових загроз, громадянську відповідальність, психологічну готовність і здатність діяти задля захисту держави, громади та суспільно значущих цінностей. У її структурі виокремлено когнітивний, ціннісно-мотиваційний, емоційно-вольовий і діяльнісний компоненти. Визначено основні механізми пластового виховання: самодисципліну, служіння громаді, виховання через національну пам’ять, практичну підготовку, командну взаємодію та розвиток суб’єктності. Обґрунтовано, що педагогічна цінність Пласту полягає у створенні тривалого діяльнісного середовища, яке поєднує добровільність, самоврядування, особисту відповідальність і суспільно корисну діяльність. Окреслено можливості адаптації пластового досвіду у формальній і неформальній освіті та перспективи емпіричної перевірки запропонованої моделі.
