| dc.description.abstract |
У запропонованій науковій публікації здійснюється теоретико-методологічний розбір категорії допомоги крізь призму сучасного наукового дискурсу та практичної діяльності в сфері соціальної роботи. Насамперед у тексті акцентується увага на тому, що, попри стрижневу роль допомоги, яка утворює нормативно-етичний та змістовий базис функціонування соціальних інституцій, у науковій думці й досі відчувається виразний дефіцит її цілісної теоретичної дефініції чи узагальнюючої концепції. Натомість у праці обґрунтовується теза, що допомога постає не стільки суто абстрактною теоретичною конструкцією, скільки «поняттям дії» та динамічним соціальним феноменом. Спираючись на цей підхід, зроблено ґрунтовну спробу проаналізувати зазначене поняття дії – тобто змістовий осередок соціально-педагогічної підтримки – з двох окремих науково-прикладних перспектив.
По-перше, у дослідженні застосовано генетично-історичний підхід, який дає змогу детально простежити, як сучасне розуміння фахової підтримки еволюціонувало від традиційної релігійно-християнської благодійності й альтруїзму до академічно обґрунтованої та інституціоналізованої соціальної послуги. По-друге, категорія допомоги аналізується як об’єкт актуальних фахових дискусій стосовно компетентнісного профілю спеціаліста; зокрема, глибинно вивчається питання про те, якою мірою сутність професійної допомоги визначається опануванням конкретних методичних майстерностей, інструментів та кризових технологій.
У підсумку застосування обраного двовимірного методологічного інструментарію покликане обґрунтувати фундаментальний висновок: професійна соціальна допомога володіє виразною внутрішньою структурою, системними критеріями та функціональною впорядкованістю, остаточно спростовуючи уявлення про її стихійність, несистематичність чи понятійну невизначеність. |
uk_UA |