Дидактичний потенціал штучного інтелекту на уроках мовно-літературної, мистецької та технологічної освітніх галузей у початковій школі

Abstract

У статті досліджено дидактичний потенціал штучного інтелекту в контексті вимог Нової української школи та Державного стандарту початкової освіти. Актуальність роботи зумовлена стрімким розвитком нейромереж та їхнім переходом від засобів автоматизації рутинних операцій до статусу повноцінних інтелектуально-творчих асистентів учителя. Виокремлено психолого-педагогічні особливості сучасних молодших школярів, які володіють яскраво вираженим наочно-образним і кліповим мисленням, що зумовлює високу потребу у створенні унікального, динамічного та візуально насиченого навчального контенту. Метою роботи є теоретичне обґрунтування можливостей ШІ та розроблення методичного кейсу для інтеграції трьох освітніх галузей навколо смислового ядра «слово – образ – дія». Здійснено функціональну класифікацію інструментів ШІ. Визначено, що в мовно-літературній галузі нейромережі автоматизують адаптацію текстів та конструюють вправи; у мистецькій – генерують автентичну наочність й арт-терапевтичні шаблони; у технологічній – оптимізують створення технологічних карт, схем і розгорток фігур. Практична цінність роботи полягає у розробленні наскрізного методичного кейсу проєкту «Легенди рідного краю» для 3–4 класів. Він демонструє алгоритм взаємодії вчителя з ШІ на трьох етапах: створення тексту, генерація візуального ряду та моделювання інструкцій для ручної праці з наведенням прикладів промптів. Виокремлено ризики використання нейромереж: схильність до «галюцинацій», питання авторського права та загроза шаблонізації дитячої уяви. Обґрунтовано, що ШІ виступає інтелектуально-творчим асистентом, який забезпечує системну трансформацію початкової освіти.