Abstract:
У статті здійснено історико-педагогічний аналіз формування та розвитку мережі закладів фахової передвищої освіти в Україні впродовж 1995–2025 рр. З’ясовано, що еволюція мережі коледжів відбувалася під впливом нормативно-правових змін, демографічних процесів, трансформації системи вищої освіти, регіональної освітньої політики та наслідків повномасштабної війни. Простежено зміну статусу технікумів, училищ і коледжів у контексті переходу від системи вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації до самостійного сектору фахової передвищої освіти. На основі статистичних матеріалів Держстату, відкритих даних ЄДЕБО, аналітичних праць і нормативних джерел охарактеризовано кількісну динаміку мережі, співвідношення самостійних юридичних осіб і структурних підрозділів закладів вищої освіти, а також зміни в чисельності здобувачів освіти. Встановлено, що скорочення мережі упродовж досліджуваного періоду поєднувалося з її організаційним переформатуванням, а сучасна модель функціонування закладів фахової передвищої освіти має змішаний характер. Окрему увагу приділено регіональним тенденціям реорганізації мережі в умовах воєнного стану, зокрема руйнуванню освітньої інфраструктури, релокації закладів та зміні територіальної доступності освітніх послуг. Обґрунтовано, що розвиток педагогічних коледжів слід розглядати не лише як інституційний процес, а і як важливу передумову оновлення змісту професійної підготовки майбутніх учителів і вихователів.
