Розвиток і трансформація предметно-кабінетної системи навчання в зарубіжній загальній і професійно-технічній освіті (кінець ХХ – перша чверть ХХІ ст.)

Abstract

У статті здійснено історико-педагогічний аналіз розвитку предметно-кабінетної системи навчання в зарубіжній загальній і професійно-технічній освіті наприкінці ХХ – у першій чверті ХХІ ст. Уточнено її сутність як організаційно-просторової моделі, що реалізується у спеціалізованих кабінетах, лабораторіях, студіях і навчально-виробничих майстернях. Проаналізовано наявні еволюційні моделі навчальних просторів та встановлено відсутність цілісної періодизації досліджуваного феномену. Обґрунтовано авторську періодизацію, критеріями якої визначено педагогічне призначення приміщення, характер спеціалізації, рівень цифрової інтеграції, просторову гнучкість, переважні види діяльності та зв’язок із робочим середовищем. Виокремлено чотири етапи: інформаційно-технологічну модернізацію наприкінці 1990-х – у 2005 р.; формування технологічно насичених просторів у 2006–2015 рр.; становлення гнучких, інтегрованих і діяльнісно орієнтованих середовищ у 2016–2019 рр.; гібридну та цифрово-просторову трансформацію у 2020–2025 рр. Кожний етап підтверджено концептуальними працями, документами міжнародних організацій та емпіричними дослідженнями. Визначено провідні напрями змін: перехід від статичного приміщення до гнучкого простору; трансформацію предметно-ресурсної спеціалізації у предметно-діяльнісну; інтегрування фізичних, цифрових і віртуальних ресурсів; посилення міждисциплінарності та мережевої взаємодії. Доведено, що цифровізація не усуває предметний кабінет, а змінює його функції, межі та зв’язки з іншими середовищами.