Abstract:
У статті здійснено теоретичне обґрунтування ролі освітнього середовища закладу вищої освіти у формуванні резильєнтності суб’єктів публічного управління. Актуальність дослідження зумовлена зростанням складності та невизначеності професійного середовища управлінців, що потребує розвитку їхньої здатності до адаптації, відновлення після стресових ситуацій та ефективного функціонування в умовах криз. Розглянуто резильєнтність як інтегративну характеристику особистості, що формується у взаємодії індивідуальних ресурсів і соціально-освітнього середовища.
Проаналізовано наукові підходи до розуміння резильєнтності у працях зарубіжних і вітчизняних дослідників, зокрема її соціально-екологічну природу та залежність від умов розвитку особистості. Визначено структурні компоненти освітнього середовища закладу вищої освіти: організаційно-управлінський, дидактичний, соціально-психологічний та цифровий, які у взаємодії забезпечують формування професійної стійкості майбутніх управлінців.
Наголошено на значенні психологічної безпеки, інтерактивних методів навчання, цифрових технологій та практико-орієнтованих освітніх підходів у розвитку адаптивних можливостей студентів. Освітнє середовище розглядається як «інкубатор управлінської резильєнтності», що забезпечує поєднання теоретичної підготовки та практичного досвіду.
Зроблено висновок, що ефективне освітнє середовище сприяє формуванню стійких, адаптивних і професійно компетентних суб’єктів публічного управління. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричним вивченням впливу окремих компонентів освітнього середовища на рівень резильєнтності студентів.
