Abstract:
У статті досліджено інституційну архітектуру державно-приватного партнерства (PPP) як системи взаємодії держави та приватного сектора, що ґрунтується на функціональному розмежуванні ролей і асиметричному розподілі ризиків. Обґрунтовано комплементарний характер їхніх функцій, який забезпечує підвищення ефективності реалізації інфраструктурних проектів. Встановлено, що ключовим фактором ефективності PPP є алокація ризиків, яка впливає на результати проекту через зміну грошових потоків, вартості капіталу та очікуваних ризик-скоригованих витрат. Доведено, що оптимальний розподіл ризиків забезпечує мінімізацію сукупних витрат і формування позитивної чистої приведеної вартості, що визначає досягнення Value for Money. Наукова новизна полягає у подальшому розвитку інтегрованого підходу до аналізу PPP, який поєднує інституційний, фінансовий і ризик-орієнтований компоненти, а також у формалізації причинно-наслідкового зв’язку «алокація ризиків→NPV→Value for Money»
