Abstract:
У статті досліджено теоретичні засади впливу штучного інтелекту як підривної технології на просторово-організаційну структуру промислових регіонів України. Розкрито, що традиційні підходи до формування промислових регіонів ґрунтувалися на територіальній концентрації виробництва, допоміжних підприємств, спеціалізованої праці, виробничих знань і стійких міжгалузевих зв’язків. На основі положень А. Маршалла, А. Гіршмана і Ф. Перру визначено критерії концептуалізації промислового регіону, що дало змогу обґрунтувати віднесення окремих областей України до промислових регіонів за сукупністю кількісних і якісних ознак.
Встановлено, що просторово-організаційна структура промислових регіонів України має характер трансформованої постпланової галузево-вузлової моделі. Її особливість полягає у збереженні високої організаційної ролі системоутворюючих підприємств за умов часткового послаблення цілісності допоміжних, обслуговуючих і виробничих зв’язків унаслідок ринкових трансформацій. Обґрунтовано, що підривний вплив ШІ на таку модель проявляється через централізовані ШІ-системи управління промисловим виробництвом, ШІ-платформи координації розподілених виробничих систем та ШІ-системи промислової аналітики і прогнозування. Доведено, що наслідки застосування цих технологій у галузево-вузлових регіонах можуть мати більш масштабний і локально концентрований характер, проявляючись у вивільненні працівників, послабленні внутрішньорегіональних виробничих зв’язків, скороченні локальної економічної активності та зниженні ролі локального знаннєвого середовища.
