Дослідження у сфері духовності та богослов’я дозволяють удосконалювати управління у цій царині суспільного буття (аналітико-конструктивні та критичні контексти)

Abstract

У статті розкрито окремі процеси духовних та богословських трансформацій в умовах організації воєнного і повоєнного українського суспільства, періодичних змін наукових парадигм їх розвитку. В контексті національних традицій визначено роль і місце у цих перетвореннях різних форм суспільної діяльності в т. ч. і наукової та духовно-богословської. Вивчено вплив духовності і богослов’я як науки на формування суспільної свідомості з врахуванням дії об’єктивних чинників. Розглянуто процеси і методи управління ними що в значній мірі обумовлені пост радянськими традиціями, використання духовенства в процесі волюнтаристичного впливу на досягнення тих чи інших політичних інтересів. Виявлено інструментарій забезпечення росту інтелектуального потенціалу сучасної парадигми розвитку богослов’я як науки. Встановлено що у воєнних умовах, має місце наростання, кризових явищ у низці важливих для суспільства сфер його життєдіяльності. Ці обставини обумовлюють необхідність зміни парадигми розвитку, духовності з врахуванням не лише національних, а і наукових традицій сформованих в Україні ще у посттоталітарний період і переорієнтування їх на досвід випереджаючого розвитку Європейських держав та формування ефективних управлінських рішень у цій царині суспільного розвитку. Розкрито руйнівний, для сучасної цивілізації, контент ігнорування духовного розвитку високоморальних, гуманістичних наукових традицій на принципах правди, об’єктивності, справедливості, наукового обґрунтування та переорієнтування не тільки на матеріальні блага, а і на духовний розвиток людей. Підтверджено доцільність формування Морально-духовного кодексу поведінки громадянина України як комплексу дій відповідно до Європейських норм і стандартів та якнайшвидшого досягнення миру при високому рівні добробуту благополуччя.