Abstract:
Метою статті є спроба дослідити вплив філософських вправ на становлення та розвиток компетентностей здобувачів початкової освіти. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні філософського та педагогічного принципів з методами системності, науковості, доступності, врахуванні вікових та індивідуальних особливостей здобувачів початкової освіти. Наукова новизна полягає в тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури здійснено аналіз впливу філософських вправ на становлення та розвиток компетентностей здобувачів початкової освіти. Філософія в освітньому процесі сприяє ефективному формуванню розумної, думаючої, критично та творчо мислячої, відповідальної людини, здатної не просто виживати у складному та непередбачуваному сьогоденні, але й займати в ньому активну життєву позицію; звернення в навчанні до філософії можна вважати розвиваючим навчанням, засобом формування людини-громадянина, активного, відповідального та повноцінного члена демократичного суспільства; використання філософських підходів у педагогіці забезпечує поступ низки вмінь: діти навчаються аргументовано подавати свої погляди, тактовно вислуховувати чужі думки та розуміти позицію Іншого, навіть якщо вона не співпадає із власним баченням, аналізувати та робити правильні висновки й узагальнення, критично підходити до сприйняття інформації та перевіряти її. Філософія для дітей, в основі якої лежать філософські вправи, філософський діалог та навчання дітей філософуванню широко використовується в закордонних освітніх системах. В українській освіті витоки цього феномену, насамперед, необхідно шукати в педагогічній спадщині В. Сухомлинського, твори якого, поєднуючи філософські начала, піднімають проблеми виховання громадянина, патріота, людини з активною життєвою позицією, високими морально-етичними якостями, що є важливими складовими громадянської компетентності. У цілому, ідеї використання засобів філософії для навчання дітей у національній системі освіти мають стати предметом глибоких досліджень сучасних вітчизняних науковців.
