Гендерний вимір українського націоналізму 1940-х років: детермінація вибору

Abstract

Стаття присвячена аналізу мотиваційних чинників, що визначали участь жінок у національно-визвольному русі 1940-х років ХХ ст. У дослідженні підкреслюється багатогранність та комплексність проблеми детермінації вибору, яка потребує системного розгляду. Виокремлено три основні групи мотивів вступу до лав ОУН та УПА: ідеологічні, професійно детерміновані та побутово-особистісні. Найвагомішими були ідеологічні мотиви, що ґрунтувалися на патріотизмі, національній гідності, духовних цінностях українців, свідомому опорі загарбникам та несприйнятті тоталітарних практик. Професійно детерміновані чинники залежали від попередньої спеціалізації жінок: медично-гуманітарна діяльність (лікарі, медсестри, санітарки), інформаційно-пропагандистська (друкарки, пропагандистки), військово-оперативна (розвідниці, зв’язкові, командири роїв). Побутово-особистісні мотиви мали ситуативний характер і відображали індивідуальні життєві обставини. Участь жінок у підпіллі ОУН та УПА створювала нові можливості й водночас виклики: у ситуації відсутності чоловіків вони ставали годувальницями та берегинями родини, що розширювало спектр мотивацій – від простої підтримки руху до активної участі у бойових та організаційних процесах. Жіноцтво не лише виконувало допоміжні функції, а й брало на себе відповідальність за стратегічні завдання, демонструючи високий рівень організованості та здатність до самопожертви. Важливим чинником була також релігійна та моральна свідомість, яка формувала внутрішню готовність до боротьби та забезпечувала психологічну стійкість у складних умовах війни й репресій. Запропонований підхід дозволить не лише реконструювати соціально-психологічний портрет учасниць визвольного руху, але й осмислити гендерний вимір українського націоналізму як важливу складову історичної пам’яті та сучасних гуманітарних студій.