| dc.description.abstract |
Стаття присвячена всебічному аналізу ролі єпископа Григорія Хомишина у формуванні національної та релігійної ідентичності українців у першій половині ХХ століття. Автори досліджують широкий спектр пастирських, освітніх, богословських та суспільно-політичних ініціатив владики, спираючись на архівні матеріали, наукові дослідження та порівняльний аналіз діяльності інших церковних діячів. Особлива увага приділяється його реформам духовенства, спрямованим на оновлення літургійної культури, посилення дисципліни та моральної відповідальності священиків. У статті розкрито бачення Хомишином єдності Церкви й українського народу, де національна свідомість постає як органічне продовження релігійного життя та духовних чеснот. Детально проаналізовано просвітницьку та освітню діяльність єпископа, його підтримку молодіжних і мирянських організацій, які стали важливими осередками формування української громадянської культури.
Авторами окреслено також ставлення Хомишина до політичних процесів доби, зокрема його підтримку ідеї української державності як морального покликання народу, а також критичну оцінку радикального націоналізму. Окрема частина присвячена його поведінці у часи радянських репресій та мученицькій смерті, що перетворило владику на символ незламності та духовної стійкості. У підсумку стаття демонструє багатогранний вплив Григорія Хомишина на розвиток української релігійної традиції, зміцнення національної свідомості та формування моральних засад, які відіграли ключову роль у самозбереженні української спільноти. |
uk_UA |