Дослідження історії козацтва історичними науковими товариствами Наддніпрянської України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.)

Abstract

Статтю присвячено комплексному аналізу наукового доробку університетських історичних наукових товариств Наддніпрянської України в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. у контексті дослідження історії українського козацтва. Зосереджено увагу на ролі цих інституцій у процесі інституціоналізації історичної науки, формуванні професійного історичного середовища та розвитку козацької проблематики як одного з ключових напрямів українознавчих студій означеного періоду. Показано, що звернення до історії козацтва в діяльності університетських наукових товариств було зумовлене не лише науковими інтересами їхніх членів, а й ширшими інтелектуальними процесами доби, пов’язаними з осмисленням історичної тяглості та національної самобутності українського народу. У статті зокрема проаналізовано особливості вивчення козацької тематики в межах Історичного товариства Нестора-літописця в Києві, Харківського історико-філологічного товариства. Висвітлено методологічні засади досліджень історії козацтва, що переважно ґрунтувалися на народницькій історіографічній традиції, а також окреслено основні напрями наукових студій: проблеми походження козацтва, формування та локалізації Запорозьких Січей, соціально-економічні засади козацького життя, події Хмельниччини, діяльність гетьманів і козацької старшини. Окрему увагу приділено джерелознавчій діяльності членів товариств, зокрема пошуку, публікації та введенню до наукового обігу архівних і мемуарних джерел з історії козацької доби. Зроблено висновок, що наукова діяльність університетських історичних наукових товариств Наддніпрянської України відіграла визначальну роль у формуванні історіографії вивчення українського козацтва та заклала концептуальні й джерельні підвалини подальшого розвитку вітчизняної козацької історіографії.