Психологічні та лінгвістичні чинники ефективності професійно орієнтованого мовного навчання у вищій школі

Abstract

У статті досліджено психолінгвістичні та лінгвістично-педагогічні чинники, що визначають ефективність навчання української мови як державної в закладах вищої освіти. У центрі уваги перебуває взаємодія психологічних механізмів засвоєння мови та педагогічних підходів, які забезпечують формування професійноїкомунікативної компетентності студентів технічних спеціальностей. Теоретичні засади дослідження ґрунтуються на поєднанні когнітивних, мотиваційних і емоційних аспектів психолінгвістики із сучасними дидактичними принципами навчання мови. Емпіричні дані отримано шляхом анкетування 100 студентів технічних університетів з метою виявлення рівня мовної мотивації, труднощів у засвоєнні фахової лексики та ставлення до використання української мови в професійній діяльності. Результати засвідчили, що внутрішня мотивація та емоційна залученість студентів істотно корелюють з успішністю опанування професійно орієнтованої української мови. Визначено, що лінгвістично-педагогічні стратегії, зокрема інтегровані комунікативні завдання, проєктне навчання та моделювання фахового дискурсу, підвищують рівень мовної компетентності та сприяють формуванню позитивного ставлення до державної мови. Отримані результати підтверджують необхідність урахування психолінгвістичних і педагогічних детермінант у розробленні ефективних моделей мовної освіти в немовних закладах вищої школи.