Abstract:
У статті представлено результати дослідження організаційної культури сприйняття осіб з інвалідністю як потенційних працівників у закладах вищої освіти України. Проаналізовано ставлення адміністративного персоналу університетів та фахового коледжу до осіб з інвалідністю за чотирма категоріями: «інклюзія», «дискримінація», «вигоди (переваги)» та «перспективи». Дослідження базується на використанні Шкали ставлення до інвалідності (Attitudes to Disability Scale, ADS) та рандомному опитуванні (N = 20) працівників закладів системи вищої освіти (N = 5). Результати демонструють загалом позитивне ставлення до ідеї інклюзії, однак виявляють стійкі соціальні ієрархії та упередження, зокрема скептичне ставлення до осіб з інтелектуальними та психосоціальними порушеннями. Хоча учасники висловлюють підтримку інклюзивним підходам, їхні пропозиції щодо працевлаштування часто відображають патерналістське бачення професійних ролей осіб з інвалідністю. Отримані дані свідчать про розрив між рівнем декларативного прийняття інклюзії та реальною готовністю до практичних дій. Університети продовжують бути спірним простором для людей з інвалідністю через структурну недоступність, професійні стереотипи й низький рівень інклюзивної корпоративної культури. Дослідження показало, що респонденти поки не готові долати власні психологічні бар’єри задля створення середовища, у якому кожен може реалізувати свій потенціал. Рекомендації авторів спрямовані на розвиток соціальної послуги «супровід при працевлаштуванні та на робочому місці для осіб з інвалідністю», яка б забезпечувала підтримку під час інтеграції в трудовий колектив, сприяла професійній адаптації та зменшенню страхів і упереджень як серед працедавців, так і серед колег.
